Cубота, 24 лютого, 2018
КУРС НБУ
USD
27.07
EUR
33.23
RUB
0.476

Чому українська кухня не стає «спадщиною» ЮНЕСКО

список культурного наследия Юнеско Украина

Список нематеріальної культурної спадщини людства, який ЮНЕСКО поповнює із 2001 року, на сьогодні налічує сотні унікальних народних традицій, у тому числі й кулінарних.

Головне у спадщині ЮНЕСКО – наполегливість

У кінці 2017 року ЮНЕСКО внесла чергове доповнення до списку культурної спадщини людства. Всесвітня організація визнала гідним вшанування мистецтва приготування неаполітанської піци. І воно з’явилося у великому кулінарному списку, де вже присутні вірменський лаваш, французька кухня, середземноморська дієта, арабська кава тощо.

Італійці «задобрювали» ЮНЕСКО із проханням досить довго – із 2010 року. Представили навіть петицію, яку підписали понад 2 млн. чоловік. І ось 7 грудня на засіданні комітету із всесвітньої культурної спадщини, яке проходило в Південній Кореї, Італію все ж внесли до почесного списку. Міністр сільського господарства Італії Мауріціо Мартіна написав у Twitter «Перемога!», а міністр культури Даріо Франческіні заявив, що 2018 рік оголошується роком італійської їжі.

Нагадаємо, що рецепт приготування неаполітанської піци у дров’яній печі передається у Південній Італії із покоління в покоління. Один з найбільш видовищних етапів приготування піци – її обертання з одночасним підкиданням тіста у повітря, щоб воно насичувалося киснем. Ця процедура стала яскравою і специфічною прикметою італійської кухні.

Світова спадщина ЮНЕСКО: французи хочуть ще

Президент Франції Еммануель Макрон настільки вражений успіхом сусідів, що одразу ж запропонував внести у список ЮНЕСКО знаменитий національний символ – французький батон. Усім відомо, що французи відомі гурмани, і до своєї кухні ставляться дуже трепетно. Загалом, Макрон так і заявив: «Багету заздрять люди у всьому світі, тому його варто внести в список спадщини».

Читайте також
Як вибрати хороший готель: «зірки» і відгуки

Варто зазначити, що це не перший французький президент, який наполегливо лобіює інтереси країни перед ЮНЕСКО. Наприклад, у 2008 році екс-президент Франції Ніколя Саркозі вимагав внести у список культурної спадщини всю французьку кухню. «У нас найкраща у світі гастрономія!», – аргументував він. І експертам ООН нічого не залишалося, як визнати той факт, що всі найзначніші події у житті французів нерозривно пов’язані з гуляннями. Комісія прийшла до висновку, що національна гастрономія має дуже важливий соціальний аспект, і ні фінансова криза, ні навала мігрантів з іншою культурою (в тому числі, кулінарною) ніяк не вплинули на любов французів до своєї традиційної їжі.

Президент французької місії культури харчування Жан-Роберт Пітта пояснив, що у Франції поняття кулінарії зведено у ранг високого мистецтва, а сам процес споживання їжі для французів є обов’язковим елементом самоідентифікації. «Саме у нас існує та сама гастрономія, яка передбачає обов’язковий союз вина із різними стравами, які змінюють одна одну, певний стиль сервірування столу, і, нарешті, саме застілля. Усі ці елементи – суто французькі якості», – заявив Пітта.

Національна конфедерація булочників і кондитерів Франції внесенням до списку сподівається захистити свою хлібну торгівельну марку. До того ж, рецепт виготовлення багету був захищений у 1993 році спеціальним французьким законом, у  якому чітко прописані його складові: борошно, дріжджі, сіль, вода. Пекарі стверджують, що кожну хвилину в країні випікається 19 200 багетів. Цей хліб і правда є королем місцевої кухні. Але, оскільки у списку ЮНЕСКО з 2010 року вже присутня вся французька кухня як така, то додатково зареєструвати окрему складову цього «продуктового цілого» буде проблематично.

Створеня списку спадщини ЮНЕСКО – нелегка робота

Варто зазначити, що потрапити у список ЮНЕСКО взагалі непросто, для цього потрібно провести досить складну підготовчу роботу. Перш за все, щоб потрапити у заповітний список, необхідно не тільки довести унікальність технології або продукту, а й те, що кандидат є складовою національної культури. Треба підготувати відповідні матеріали, підкріплені історичними фактами, задокументованими експертними думками.

І тут виникає логічне питання: а що дає внесення до списку? Чи варто заради цього прикладати стільки зусиль?

З офіційної точки зору, нічого, крім диплому, член списку не отримує. Але є досить суттєві непрямі позитивні моменти. Адже всі турфірми, всі путівники неодмінно згадають цей факт, і в гостей обов’язково виникне бажання спробувати популярну і настільки високо оцінену страву.

Читайте також
Віра громадян в Україну

Туристи обов’язково відвідують Ейфелеву вежу в Парижі і їдять круасани, в Празі гуляють по старому місту і п’ють «Крюшовице» і «Золотопопивицький козел», в Єреван їдуть заради Арарату – гори і коньяку, в Брюсселі дивляться на пісяючого хлопчика і дегустують хитрощі місцевих пивоварів, у Тбілісі піднімаються на гору Мтацмінда та їдять хінкалі, запиваючи вином. Ось всі ці місцеві (національні) кулінарні пам’ятки, зрозуміло, входять до обов’язкової туристичної програми. А якщо вони ще й володіють якимось статусом, типу членства у списку ЮНЕСКО, інтерес до них підігрівається ще більше.

Зрозуміло, ми перерахували не всі кулінарні складові культурного списку ООН. Гідно були оцінені різні хлібні коржі, які печуть в Ірані, Казахстані, Киргизії, Азербайджані, Туреччині. Суперечку закавказьких народів, хто з них є першовідкривачем долми, також розсудили експерти ЮНЕСКО. Вони внесли її у свій список як страву азербайджанської національної кухні. У цій країні проходять численні фестивалі і курси з приготування долми, яка представляє собою рисово-м’ясний фарш, упакований у виноградне листя.

Варто зазначити, що учасником списку культурної спадщини також є середземноморська дієта (компоненти: риба, фрукти, овочі), експерти визнали її найоптимальнішою для кишечнику. Крім того, вчені стверджують, що у тих, хто дотримується цієї дієти, на 33% знижується ризик виникнення серцево-судинних захворювань і на 24% виникнення онкології.

У списку шедеврів нематеріальної спадщини представлена корейська квашена капуста кімчхі. Гостре блюдо готують квашенням пекінської капусти з додаванням редису, зеленої цибулі, імбиру і червоного перцю. Дорослий кореєць кожен день їсть близько 125 гр. кімчхі.

Читайте також
Індекс Біг-Мака: долар в Україні має коштувати втричі менше

До речі, крім французької у список потрапили ще повністю дві кухні: японська і мексиканська. У країні Вранішнього Сонця дуже люблять морепродукти і не лінуються специфічно оформляти страви. У багатьох країнах популярні суші, і японці розраховують, що визнання їх кухні підвищить експорт сільгосппродукції – ось і реальна користь від перебування у списку.

ЮНЕСКО відзначила і мексиканську кухню, у якій активно використовуються спеції. Найголовнішими складовими кухні Мексики є зернові і бобові культури – основа для тортилії. Із загальновідомих страв можна згадати тако, кесаділью, начос з соусом гуакамоле (авокадо, помідори, цибуля, перець серрано).

Яка роль України у «кулінарній» спадщині ЮНЕСКО

«Кожна країна має свою культурну спадщину, яка стимулює наплив туристів на їх територію, – говорить аналітик ГК «Телетрейд» Сергій Шевчук. – Чим більше такої спадщини, тим привабливішою стає країна, тим більше людей приїжджає її відвідати, і тим більше грошей вони привозять з собою, щоб витратити. Звичайно, вплив визнання на міжнародному рівні будь-якої культурної цінності країни складно простежити, і практично не можна об’єктивно оцінити економічне відображення даної дії. Але реклама на світовій арені ніколи не завадить. Впевнений, що таким визнанням країна нагадує про себе і привертає до себе увагу туристів».

Читайте також
Експорт з України стрімко зростає: чому продають більше, а прибутку менше

Україна славиться своєю національною кухнею, і навряд чи можна знайти іноземця, який залишився б байдужим до  українського борщу чи вареників. Але чому ж наша національна кухня не представлена у всесвітньо відомому списку?

«В Україні дійсно є чимало культурних особливостей, які можуть привернути увагу туристів, – говорить Шевчук. – Ми можемо піти по шляху багатьох країн і, наприклад, зареєструвати український борщ, холодець, вареники, тощо. Сьогодні туризм в Україні недостатньо реалізований і становить не більше 5% ВВП. А такі кроки могли б допомогти нашій економіці, збільшивши доходи від туризму мінімум удвічі».

На думку економіста Андрія Мартинюка, Україна не займається своєю культурною спадщиною, бо постійно зайнята чимось іншим: то внутрішніми конфліктами, то розбірками із сусідами, а економічні кризи у нас жваво змінюються політичними, і навпаки. Словом, українцям не до популяризації національної кухні, до цього просто руки не доходять.

Втім, директор компанії «Ресторанний консалтинг» Ольга Насонова вважає, що справа не тільки в цьому.

«Можна було б запропонувати внести до списку українські вареники, борщ, крученики, навіть банош! – говорить експерт. – Але ж ці страви є і у інших народів: поляків, росіян, угорців, так що основна проблема полягає в тому, щоб довести авторство».

Поділитися в соц мережах
Залишити коментар

Вибір редакції

«Зливай бензин»: на АЗС паливо б’є цінові рекорди

Початок 2018-го року ознаменувався для українських автовласників серйозним зростанням цін на пали...

12/2/2018

Продовження суду над Януковичем: несподівані наслідки

Дивний суд над колишнім президентом України Віктором Януковичем мляво триває з травня 2017 року, ...

9/2/2018

Державний борг України: можемо і не віддати

Протягом останніх кількох років над Україною постійно нависає тінь дефолту, тобто неможливості де...

7/2/2018

Державні дотації аргаріям дозволяють отримати надприбутки олігархам

У всіх цивілізованих країнах державна підтримка вітчизняного виробника є абсолютно нормальним яви...

7/2/2018