Середа, 24 cічня, 2018
КУРС НБУ
USD
28.86
EUR
35.35
RUB
0.511

День пам’яті жертв Голодомору: данина пам’яті або політичний піар

Голодомор - геноцид

25 листопада під час проведення пам’ятних заходів у Києві до Дня пам’яті жертв Голодомору президент Петро Порошенко заявив, що в Україні слід ввести відповідальність за невизнання Голодомору геноцидом.

“Я думаю, прийшов час прийняти закон про відповідальність за невизнання цих безпрецедентно жахливих трагедій”, – сказав Порошенко. (До речі, відповідний законопроект вже поданий на розгляд Верховної Ради під авторством нардепів Андрія Іллєнка, Михайла Головка, Олега Осуховського і Юрія Левченка.)

Також в своєму виступі президент закликав покаятися в скоєному уряд Російської Федерації і висловив надію на те, що в Росії рано чи пізно відбудуться такі зміни, при яких нова еліта визнає трагедію геноцидом. Глава держави підкреслив, що події в Україні в 1932-1933 роках визначили геноцидом вже 14 країн світу.

В ході траурної церемонії президент став на коліна перед меморіалом жертвам і вшанував їх пам’ять хвилиною мовчання. Опускатися на коліно Петру Порошенко в знак скорботи або поваги не вперше. Можна сказати, що гарант української конституції – єдиний правитель європейської держави, що стає на коліна частіше, ніж один раз за час своєї каденції. Так, тільки в цьому році президент вже опускався на коліна двічі – перед командою ветеранів АТО з Національної збірної, яка успішно брала участь в “Іграх нескорених” в Канаді, і на могилі фінського маршала Карла Густава Маннергейма в Гельсінкі. А в 2016 президент схиляв коліно в знак поваги до жертв Волинської трагедії у Варшаві і перед посольством Франції, висловлюючи свої співчуття загиблим в результаті терористичних атак.

До цього в новітній історії Європи факт становлення на коліна голови держави зафіксований лише один раз, коли федеральний канцлер ФРН Віллі Брандт схилив коліно перед пам’ятником Героям і жертвам Варшавського гетто.

Голодомор – ретроспектива

Варто зазначити, що тема голодомору, як масштабної трагедії українського народу, спровокованої діями уряду більшовиків, не нова і не вщухає з часів проголошення незалежності в 1991 році.

На урядовому рівні це питання було піднято ще президентом України Леонідом Кучмою, який в 1998 році своїм указом встановив щорічний День пам’яті жертв голодоморів, що відзначається кожну четверту суботу листопада.

У 2002 році Верховна Рада України прийняла Постанову № 2432 “Про проведення парламентських слухань на згадку жертв голодомору 1932-33 років”. На спеціальному засіданні члени ВРУ ухвалили, що голод 30-х років був свідомо організований сталінським режимом і повинен бути публічно засуджений українським суспільством та міжнародним співтовариством як один з найбільших за кількістю жертв у світовій історії факт геноциду. Примітно, що фракція КПУ в зборах участі не брала.

Восени 2003 року з ініціативи Леоніда Кучми МЗС України і представництво України в ООН підготували проект резолюції, прийнятий у вигляді спільної заяви делегацій 37 країн світу на 58-й сесії Генеральної асамблеї ООН в Нью-Йорку. У документі засуджувалася політика тоталітарного режиму, яка забрала життя 7-10 мільйонів українців, і була віддана дань пам’яті мільйонам загиблих представників інших регіонів тодішнього Радянського Союзу.

Канадський історик, що спеціалізується на історії України, Франк Сисин пояснив подібні дії Кучми не стільки бажанням відновити історичну справедливість, скільки спробою привернути на свою сторону патріотично налаштований український електорат.

Президент Віктор Ющенко продовжив справу свого попередника і практично відразу ж після інавгурації став домагатися визнання голоду 1932-1933 років геноцидом українського народу. Саме з 2005 року тема Голодомору стає одним з елементів формування нових національних символів минулого, які повинні були стати основою формування єдиної національної ідентичності. Варто відзначити, що ідея про введення відповідальності (включаючи кримінальну) за заперечення голодомору-геноциду зародилася за часів правління Віктора Андрійовича.

Читайте також
Летальна зброя йде в Україну

28 листопада 2008 геноцид був визнаний в Україні на законодавчому рівні рішенням Верховної Ради. У світі цей факт офіційно визнаний такими державами, як: Грузія, Еквадор, Естонія, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща і Угорщина. На парламентському і регіональному рівнях Голодомор визнаний в Австралії, Канаді та Португалії.

Визнання голодомору геноцидом українського народу

Що стосується порушення питання про голодомор-геноцид на міждержавному рівні, то тут говорити про успіхи української дипломатії не доводиться. Крім визнання факту геноциду 14 країнами світу і деякими штатами США, іншої суттєвої підтримки з боку світової спільноти в цьому питанні досягти поки не вдається. Так, у 2010 році переважна більшість депутатів Парламентської Асамблеї Ради Європи відмовилися визнати геноцидом українського народу голод, що вибухнув в 30-х роках минулого століття в колишньому СРСР. Таку ж позицію зайняв і уряд Великобританії, відхилив пропозицію про визнання геноциду на спеціальних парламентських слуханнях, які пройшли 7 листопада поточного року в Лондоні. У Сполученому Королівстві пояснили своє рішення тим фактом, що голодомор трапився до прийняття Конвенції ООН про геноцид 1948 року і міжнародне право не можна застосовувати ретроспективно.

Головний редактор інтернет-видання «Історична правда» Вахтанг Кіпіані в ефірі програми «Vox populi» на телеканалі ZIK заявив, що поки Україна не має морального права вимагати від інших того, чого вона досі сама не визнала в інших країнах світу. Наприклад, Україна досі не визнаний геноцид вірменського народу в 1915 році, здійснений урядом Османської імперії. Вважається, що це рішення серйозно зіпсує наші відносини з Туреччиною.

Безсумнівно, що великий голод 30-х років в Україні був величезною трагедією українського народу в ХХ столітті, проте спроба зробити з нього центральну подію історичної політики України або так званий “ідеологічний центр тяжкості”, здатний згуртувати націю і підкреслити її ідентичність, складно назвати гарною ідеєю. На думку політолога Ольги Малинової, голодомор представляє українську спільноту не в позитивному, а скоріше в жертовному світлі.

Доктор історичних наук, професор, завідувач відділом новітньої історії та політики Інституту історії України НАН Георгій Касьянов вважає, що і без того специфічна міжнародна репутація України як корумпованої і нестабільної країни доповнилася чином нації-жертви. Подібний образ може викликати співчуття, проте навряд чи викличе повагу. “За допомогою Голодомору можна пояснити широкий спектр труднощів, що виникають в сьогоденні. Це робить його зручним інструментом для властивої політикам переадресації провини “, – підкреслює вчений.

Голодомор – реальні цифри

Варто відзначити, що з приводу точної кількості жертв тих подій між істориками досі точаться суперечки. Так, на думку вчених Інституту демографії НАН України, число втрат населення під час Голодомору в 1932-1934 років становить близько 3,9 мільйонів чоловік. У той же час інші джерела повідомляють про 4,5 – 12 мільйонів. Директор Інституту демографії Олександр Гладун вважає, що дані по смертності від Голодомору часто завищуються політиками. Те ж саме стосується і визначення об’єктивних причин події.

Читайте також
Миротворці і дипломатія замість «Javelin»: як Захід допомагатиме Україні

Комісії конгресу США (квітень 1988 г.) і міжнародна комісія юристів під керівництвом професора Дж.Сандберга (листопад 1989 г.), які досліджували український голод, – зробили висновок, що дії Кремля в 30-і роки по відношенню до українського селянства підпадають під визначення геноцид. Деякі експерти висловлюють думку про те, що голод, як в Україні, так і в інших регіонах тодішнього Радянського Союзу був викликаний впливом декількох факторів: прагненням уряду Сталіна загнати селян у колгоспи (колективізація), реквізиціями продовольства, які не зменшилися незважаючи на критичне становище сільського господарства в країні, і посуху 1931 року. Хоча подібні причини не применшують злодіянь більшовиків, все ж говорити про цілеспрямоване знищення саме українського селянства з цієї точки зору складно.

Втім, існує й інша версія, згідно з якою Москва навмисно ліквідувала етнічних українців для заселення “звільнених” територій росіянами.

Соціологічна група “Рейтинг” у вересні поточного року провела опитування, результати якого показали, що 77% українців згодні з твердженням, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом українського народу, не погодилися з цим 13%, не визначилися – 11%. Кількість громадян, які підтримують твердження,  збільшилася на 16% в порівнянні з 2010 роком.

Напередодні чергової річниці трагедії гголова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович закликав не використовувати термін “голодомор” і “геноцид” у невластивому значенні, тим самим демонструючи легковажне ставлення до історичних явищ. На думку В’ятровича, подібні перекручування є наругою над мільйонами загиблих українців.

Схожу заяву зробив і президент України Петро Порошенко, який попросив політичних опонентів не кидатися звинуваченнями в геноциді і голодомор і не робити тим самим з них слова-паразити.

Судячи з усього, в першу чергу, ці прохання стосувалися таких політиків, які посіли опозиційну сторону, як Юлія Тимошенко, яка вже давно використовує у своїй риториці фрази про сучасний геноцид і знищення українського народу під виглядом реформ і очільника партії “За життя” народного депутата Вадима Рабиновича, який часто називає зростання оплати послуг ЖКГ – “тарифним геноцидом”.

В українському сегменті Facebook президент Порошенко був звинувачений в “піарі на Голодоморі”. Зокрема, подібні пости написала адвокат Олена Лукаш і блогер Андрій Шокотко, який опублікував на своїй сторінці фото вмираючого від голоду старого в Донецьку в 2014 році.

До 2014 года я думал, что все эти ужасы в прошлом. Никогда не повторятся.

Posted by Andrey Shokotko on 2017 m. lapkritis 26 d.

В цілому, на тлі гучних корупційних скандалів заява президента про обов’язкове покарання за заперечення факту геноциду українського народу виглядає відверто слабко, та й загальна економічна ситуація в країні з падінням курсу національної валюти і зростанням цін на комунальні послуги та продукти харчування змушує населення думати про сьогоднішній день, а не про колосальну трагедію українського народу, що сталася 80 років тому. З цієї причини подібні висловлювання навряд чи будь-яким чином позначаться на рейтингах Петра Порошенка і його партії “Солідарність”. У всякому разі Віктору Ющенку свого часу це не допомогло переобратися на другий президентський термін.

З іншого боку, чергове підняття теми голодомору органічно вписується в загальну канву декомунізації, витіснення російської мови зі шкільної програми і теле- і радіоефірів, а також заяв членів пропрезидентської партії про розрив дипломатичних відносин з РФ. З цієї причини звинуватити Петра Порошенка в непослідовності у впровадженні політики м’якої українізації навряд чи вдасться. Втім, статистичні дані свідчать про те, що незважаючи на слова політиків про взяття курсу на Європейський Союз і вихід зі сфери впливу північного сусіда, частка торгівлі з державою-агресором за минулий рік аж ніяк не зменшилася, а скоріше навпаки.

Поділитися в соц мережах
Залишити коментар

Вибір редакції

Заражений Донбас

Екологічно неблагополучний регіон з початком бойових дій і зовсім перетворився на вируючий казан ...

22/1/2018

Європа стає небезпечною для українських олігархів і їхніх активів

Кінець 2017 - початок 2018 років ознаменувався для декількох великих українських бізнесменів ареш...

19/1/2018

«Агент Лоліта» або хто підбурює президентів України і Грузії

Старий Новий рік в Україні в 2018 році безсумнівно запам'ятається надовго, але аж ніяк не дивною ...

16/1/2018

Баядера – «Національна горілчана компанія» Святослава Нечитайла

Алкогольний бізнес завжди вважався одним з найбільш вигідних в Україні. Правда, що стоїть за міль...

15/1/2018