Cубота, 24 лютого, 2018
КУРС НБУ
USD
27.07
EUR
33.23
RUB
0.476

Газотранспортна система України: вчора, сьогодні, завтра

ГТС Украины

Минулий рік можна назвати доленосним для газотранспортної системи України. 13 грудня 2017 нарешті була запущена офіційна процедура здачі української газотранспортної системи закордонним енергокомпаніям. Як повідомив віце-прем’єр Володимир Кістіон, всі необхідні повноваження з пошуку і відбору зарубіжних партнерів для спільного управління ГТС були передані спеціально створеній робочій групі.

Консорціум з управління ГТС України

Розмови про необхідність створення міжнародного газотранспортного консорціуму для управління ГТС почалися ще в 90-х. З пропозицією викупити частку газотранспортної системи не раз зверталася Росія, яку не влаштовувала українська монополія на транзит блакитного палива до Європи. У 2002 році, коли відносини між Україною і РФ досягли свого піку, країни підписали відповідний документ про стратегічне співробітництво в газовій сфері, однак після приходу президента Віктора Ющенка на проекті був поставлений хрест. Мало того, в 2007 був прийнятий закон, що забороняє будь-які форми відчуження української ГТС (оренду, приватизацію і т.д.).

Після інавгурації Віктора Януковича знову почалися жваві переговори про можливе створення консорціуму. За внесення поправок до чинного законодавства і створення двостороннього спільного підприємства “Газпром” обіцяв знизити вартість газу для України майже в два рази. Уряд Януковича наполягав на здачі ГТС в оренду без змін законів і прокачування заздалегідь обумовлених обсягів. Непідробний інтерес до діалогу проявляли і представники Євросоюзу, які не бажали повторення новорічного газового блекаута 2009 року.

У таборі опозиції дії влади викликали шквал критики і під тиском політичних опонентів остаточне рішення так і не було прийнято.

Відділення ГТС від “Нафтогазу”

У 2014 про трубу знову згадали. Верховна Рада затвердила закон, що дозволяє здачу української ГТС в оренду компаніям з ЄС і США (за умови, що 51% акцій буде належати Україні) і виключає участь “Газпрому” в долі газотранспортної системи. Для цього в документі передбачалася процедура розкриття фінансової структури і всіх власників компанії-резидента. Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, підкреслював, що цей крок дозволить залучити іноземного інвестора. Ще тоді експерти назвали законопроект передчасним, так як для його виконання НАК “Нафтогаз” потрібно було реформувати.

Читайте також
«Енергоімпекс» Андрія Орлова програє Кононенко-Кропачову

Незважаючи на вимоги ЄБРР, Єврокомісії, МВФ, а також прийнятий в 2015 році Третій енергопакет ЄС, згідно з яким необхідно було провести розукрупнення “Нафтогазу” і виділити з його структури три незалежні компанії, по-окремо займаються транспортуванням, продажем і зберіганням газу, реформа галузі затягнулася. Як зазначає експерт з енергетичних питань Олександр Гудима, мотиви Заходу очевидні – щоб інвестувати в українську газотранспортну систему гроші, європейцям потрібно бути впевненими в тому, що їх не розкрадуть в “Нафтогазі”, а сама складна структура цього підприємства створює високі корупційні ризики. Саме з цієї причини Європою так і не були виділені обіцяні 306 млн. доларів на ремонт газопроводу “Уренгой-Помари-Ужгород”. В Україні ж процес відділення гальмують чиновники, “які пасуться” на ниві “Укртрансгазу”, адже після приходу зарубіжних спостережних комісій їм доведеться розлучитися з прибутками.

Транспортування і зберігання газу приносить НАК, як керуючій компанії, близько 80% від усіх доходів, тому “Нафтогаз” дуже болісно реагує на те, як дивляться на реформу ГТС в уряді. Створений Кабміном в 2016 році на базі ВАТ “Укртрансгаз” оператор ГТС “Магістральні газопроводи України” поки існує тільки формально. “Нафтогаз”, керуючись тією ж постановою КМУ, створив свій варіант проміжної структури з управління газотранспортною системою у вигляді окремої філії “Укртрансгазу”. “Оператор ГТС України” почав працювати на початку грудня 2017 го, а виділення його в окрему юридичну особу поза корпоративного управління НАК “Нафтогазу України” планується після оголошення Стокгольмським арбітражем остаточного рішення по транзитному контракту і проходження компанією сертифікації за стандартами ЄС.

Читайте також
Рішення Стокгольмського арбітражу у справі «Нафтогаз проти Газпрому»

За словами голови правління НАК А. Коболєва, “Оператор” буде завідувати виключно трубою, в той час, як газосховища залишаться за “Укртрансгазом”, щоб уникнути проблем зі спірним газом олігархів Ігоря Коломойського і Дмитра Фірташа, який зберігається в “підземках”. Поки невідомо, чи буде переданий Оператор ГТС в підпорядкування МГУ чи ні, проте віце-прем’єр міністр України вже встиг назвати сам факт створення філії “саботажем”.

Українська ГТС сьогодні

На сьогоднішній день українська газотранспортна система – це:

– 35 600 км газопроводів;
– 73 компресорні станції;
– 705 газоперекачувальних агрегатів (ГПА);
– 1462 газорозподільні станції;
– 13 підземних сховищ газу (ПСГ, одне – в анексованому Криму) з активним об’ємом зберігання 32 млрд кубометрів газу;
– 20 000 чоловік обслуговуючого персоналу.

Максимальна пропускна здатність комплексу в ідеальних умовах на сьогодні – 140 мільярдів кубометрів газу в рік. У той же час реальна кількість газу, що прокачується,  щороку скорочується. Якщо до 2005 Україна перекачувала 134 млрд. кубометрів газу щорічно, то в 2017 рекорд транзиту за останні 7 років склав обсяг в 80,8 млрд. кубометрів. За минулий рік “Нафтогаз” заробив близько 3 мільярдів доларів за транзит газу, причому 300 мільйонів з них – за рахунок тимчасової зупинки “Північного потоку” на ремонт.

Заява Коболєва про хороший стан української ГТС погано поєднується із вмістом листів ПАТ “Укртрансгаз”, адресованих в березні 2017 голові правління “Нафтогазу”, в яких йдеться про можливий вихід з ладу ряду об’єктів через відмову від реалізації проектів реконструкції та модернізації. До того ж, система газопроводів, вік якої вже перевалив за 40 років, істотно поступається за ефективністю та екологічності сучасним аналогам. Ще в 2011 році британська компанія Mott MacDonald підрахувала, що реконструкція і модернізація ГТС обійдеться як мінімум в $ 4,8 млрд. за семирічний період. Складно повірити в те, що за останні 6 років ситуація могла значно покращитися.

газотранспортная система

Критичний знос української ГТС не найстрашніше, що може трапитися з усією газотранспортною галуззю України, що приносить країні щорічно 2-3% ВВП. Головна загроза для труби – будівництво Росією газопроводів в обхід України – “Північного потоку -2”, який буде закінчений в 2020, “Турецького потоку” (запуск першої нитки запланований на 2018), а також схвалення Єврокомісією доступу “Газпрому” до європейського трубопроводу OPAL .

Що трапиться з обсягами транзиту вже в 2019 році, коли потрібно буде продовжити контракт з “Газпромом”, поки невідомо. Так, наприклад, голова правління “Нафтогазу” вважає, що реалізація перерахованих вище проектів загрожує падінням обсягів транзиту до нуля. Гендиректор ТОВ “Нафтогазбудінформатика” Леонід Уніговський дивиться на речі оптимістичніше і вважає, що обсяг транзиту російського газу знизиться, але буде становити не менше 30 мільярдів кубометрів. До того ж, експерт упевнений – “російські потоки” будуть закінчені не раніше 2020 року. Дані Уніговського підтверджуються і прогнозами в даній сфері на 20-30 рік німецького інституту EWI.

Майбутнє газотранспортної системи України

Гостра потреба передачі газотранспортної системи в оренду виникла не вчора, проте з тих чи інших причин вирішення питання весь час затягувалося на невизначений термін, що в кінцевому підсумку призвело до незворотних наслідків. Шанс вигідно зацікавити західного інвестора був упущений з-за внутрішніх чвар, повільності у прийнятті життєво важливих законів і небажання ділитися газовими прибутками.

До того ж, на думку експерта Андрія Корсунського, надія на підтримку від ЄС була занадто перебільшена. Якщо в 2014 році план Росії налагодити незалежний від України експорт газу в Європу знаходився на межі краху, то на сьогоднішній день будівництво обхідних потоків – питання часу. Бізнес окремих країн і їх компаній-резидентів не став чекати, поки наш уряд розбереться зі своїм газовим господарством і в підсумку такі держави, як Німеччина і Австрія не встояли перед спокусою поліпшити свої позиції на газовому ринку Євросоюзу і поступилися “Газпрому”.

Читайте також
Корпоративний «Укренерго» – спроба №2

Директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник вважає, що шанс зберегти статус-кво ще є, але для цього необхідно відновити переговори про створення консорціуму за участю як виробника в особі «Газпрому», так і європейських споживачів, а до цього влади України в нинішній ситуації не готові. “Якщо Росія припинить транзит газу через Україну, то значна частина нашої ГТС через 1-2 роки прийде в абсолютну непридатність. Залишаться тільки розподільні мережі і мережа підземних сховищ, які Європа буде використовувати. Можливо, і цього не буде. Ми втратимо інфраструктуру оціночною вартістю в 10 млрд доларів “, – вважає фахівець.

В кінці 20017 в “Нафтогазі” оголосили про намір створити консорціум з управління українською ГТС, в якому візьмуть участь великі європейські газотранспортні оператори – італійська Snam і словацька Eustream. Незважаючи на те, що Коболєв вже другий рік говорить про переговори ще з кількома закордонними фірмами, Леонід Уніговський вважає, що тільки ці оператори безпосередньо зацікавлені в ГТС, адже поставки через територію України – для них найбільш дешевий варіант отримання блакитного палива. За різними оцінками, це дозволить зберегти транзит в розмірі 30-40 мільярдів кубометрів. Як би там не було, це краще, ніж нічого, тим більше, що в разі припинення транспортування газу до Європи, держбюджет втратить важливу статтю доходу, а для українського споживача доведеться будувати додаткові відгалуження труби, що обійдеться як мінімум в 2 млрд. доларів.

Поділитися в соц мережах
Залишити коментар

Вибір редакції

«Зливай бензин»: на АЗС паливо б’є цінові рекорди

Початок 2018-го року ознаменувався для українських автовласників серйозним зростанням цін на пали...

12/2/2018

Продовження суду над Януковичем: несподівані наслідки

Дивний суд над колишнім президентом України Віктором Януковичем мляво триває з травня 2017 року, ...

9/2/2018

Державний борг України: можемо і не віддати

Протягом останніх кількох років над Україною постійно нависає тінь дефолту, тобто неможливості де...

7/2/2018

Державні дотації аргаріям дозволяють отримати надприбутки олігархам

У всіх цивілізованих країнах державна підтримка вітчизняного виробника є абсолютно нормальним яви...

7/2/2018