Середа, 24 cічня, 2018
КУРС НБУ
USD
28.86
EUR
35.35
RUB
0.511

«Північний потік-2»: ціна його закриття – українська ГТС

украинская гтс

Незважаючи на різке погіршення дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією через окупацію Криму і частини Донбасу, що було закріплено на законодавчому рівні, інформаціюя про розрив дипломатичних відносин, що періодично з’являється, є дещо, що міцно пов’язує обидві країни. Ім’я цього – природний газ.

Саме «блакитне паливо», точніше вигода від нього, міцно пов’язує між собою Україну і Російську Федерацію: видобутий в Російській Федерації природний газ за допомогою газотранспортної системи (ГТС) України потрапляє до Європи, де і продається.

Як відзвітувало на своїй сторінці в Facebook ПАТ «Укртрансгаз» за 10 місяців 2017 року за допомогою ГТС України до Європи був здійснений транзит 77,4 млрд. куб. м. природного газу, що за даними компанії є максимумом за останні 7 років.

#балансгазу2017Продовжуємо щомісячне звітування про результати роботи української ГТС.Оперативні підсумки за 10 місяц…

Posted by Укртрансгаз on 2017 m. lapkritis 2 d.

«Північний потік-2» в обхід України

Однак далеко не завжди картина транзиту російського природного газу через Україну була такою райдужною. Опалювальний сезон 2005-2006 року запам’ятався гострим газовим конфліктом між Україною і Російською Федерацією, спусковим гачком якого став намір РАТ «Газпром» підняти ціну на природний газ для України. У свою чергу Україна зажадала переглянути ціну на транзит газу і умови перебування в Севастополі Чорноморського військово-морського флоту РФ.

Остаточно угоди вдалося досягти тільки в лютому 2006 року, чому передувало зниження обсягів газу, які поставлялися з Росії в Україну, що викликало відбір газу для потреб країни з обсягів «блакитного палива», який йшов транзитом в Європу. Це викликало гостру критику з боку Європи.

Наслідком конфлікту став початок реалізації планів Російської Федерації по пуску транзиту природного газу в обхід України.

Так, в 2007 році було заявлено про план реалізації масштабного проекту «Південний потік», в ракмах якого планувалося прокласти 900 кілометрів трубопроводів по дну Чорного моря від Анапи до болгарського міста Варна.

Однак, у проекта виникла проблема через невідповідність європейському законодавству, згідно з яким власник товару, в даному випадку природного газу, не може виступати одночасно і власником газопроводу, по якому цей товар буде транспортуватися. В обох цих іпостасях повинен був виступати «Газпром».

В результаті під тиском Єврокомісії в грудні 2014 року було прийнято рішення про закриття цього проекту. Його місце зайняв так званий «Турецький потік».

Останній проект став по суті продовженням «Південного потоку» і повинен мати протяжність 1100 кілометрів, з яких 900 кілометрів проходять по морському дну, від Анапи до західної частини Туреччини.

26 листопада 2015 було оголошено, що в зв’язку зі знищенням російського Су-24 турецькими ВПС Росія припиняє роботу над низкою проектів інвестиційних і торгових угод з Туреччиною, в тому числі по «Турецькому потоку». Проте з літа 2016 роки переговори про відновлення проекту поновилися і в травні 2017 року було розпочато будівництво морської ділянки газопроводу.

За планами Російської Федерації завершення його будівництва заплановано до 2019 року і дозволить припинити поставки газу через українську ГТС, таким чином відводячи проекту роль свого роду «газової» мотузки, яка повинна задушити українську газотранспортну систему.

Другим кінцем цієї мотузки і повинен був стати проект «Північний потік-2», який вирішили реалізовувати після початку роботи маршруту «Північний потік-1» в 2012 році.

Протяжність «Північного потоку-2» мала становити 1223 кілометри, а пропускна здатність обох ниток газопроводу – 55 мільярдів кубометрів газу на рік.

Однак, 9 листопада Єврокомісія визнала проект «Північний потік-2» (Nord Stream 2), який передбачає будівництво до 2019 року двох ниток газопроводу з Росії до Німеччини по дну Балтійського моря, марним для Європи. Це випливає з інформаційного бюлетеня, опублікованого на сайті ЄК.

«Комісія не бачить необхідності в створенні нової системи масштабу Nord Stream 2, з огляду на наявність вже існуючої добре розвиненої імпортної інфраструктури і зростаючої конкурентоспроможності поставок зрідженого природного газу», – говориться в документі, що роз’яснює запропоновані ЄК поправки до газової директиви від 2009 року, які на цьому тижні виносяться на розгляд Ради країн ЄС і Європарламенту. В Єврокомісії відзначили, що до 2030 року очікується збереження стабільного рівня імпорту газу в країни ЄС завдяки скороченню його внутрішнього споживання.
У бюлетені також підкреслюється, що Євросоюз наполягатиме на збереженні транзиту російського газу через Україну.

Газ в обхід України – смерть для «Нафтогазу»

Чи дійсно плани РФ позбавити Україну транзиту природного газу були реальні і могли викликати «пересихання» українських газопроводів, їх параліч і можливу смерть?

Так, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар, коментуючи перспективи української ГТС зазначив, що обсяги газу будуть залежати від успішності реалізації проектів «Північний потік-2» і «Турецький потік», якщо вони не будуть закінчені – транзит російського газу через Україну не зміниться і становитиме не менше 70 млрд. кубометрів. Споруда першої нитки «Турецького потоку» обійдеться ГТС України в «мінус» 12 млрд. кубів газу, «Північний потік-2» – в «мінус» 45 млрд. кубів, добудова ж другої нитки «Турецького потоку» відніме ще 15 мільярдів кубометрів газу і фактично залишить українську газову трубу без транзиту газу з РФ.

Не дуже оптимістично оцінював майбутнє ГТС України і голова НАК «Нафтогаз» Андрій Коболєв.

«Я думаю, що в перспективі цінність цього активу (української ГТС – ред.), На жаль, буде знижуватися. Тому що з’являється більше газопроводів. І якщо раніше була обмежена можливість кількості варіантів поставки газу, зараз споживач знає, що він взимку просто з труби отримає газ », – сказав глова “Нафтогазу ” Андрій Коболєв.

Згідно зі звітом компанії за 2016 рік був отриманий чистий прибуток, вперше за останні 5 років, в розмірі 26,5 млрд. грн. Але як визнають в компанії, зроблено це було фактично за рахунок єдиного джерела – транзиту природного газу через територію України, що принесло компанії чистий прибуток в розмірі 28,7 млрд. грн.

Ще 2,4 млрд. грн. прибутку принесли частки НАК у прибутковій діяльності підприємств групи.

У свою чергу збиток показали  статті «оптова торгівля газом» – 2,9 млрд. грн. і «інші витрати, зменшені на інші доходи» – 1,7 млрд. грн.

Нескладно порахувати, що зниження доходів від транзиту газу автоматично призведе НАК «Нафтогаз» до збитків.

Доля ГТС України: приватизувати чи ні

Тим часом поки на європейській арені йдуть баталії навколо «Північного потоку-2», який може знищити українську ГТС, навколо неї розгорівся конфлікт і всередині України. Дійовими особами стали уряд в особі Володимира Гройсмана і НАК «Нафтогаз» в особі голови компанії Андрія Коболєва.

Читайте также
Росія vs Україна: антиросійські санкції і їхнє майбутнє

Сварка між опонентами почалася після звільнення голови «Укртрансгазу» Ігоря Прокопіва, що викликало невдоволення Гройсмана. Як результат, було призначено аудит компанії «Укргазвидобування», на частку якої припадає близько 75% видобутку газу і 20% нафтовидобутку в Україні, і аудит показав порушення при проведенні тендерів.

Однак головним призом для сторін, схоже, стане володіння українською газотранспортною системою.

Так, згідно з планом уряду з реформування «Нафтогазу» і прийнятому Кабміном 1 липня 2016 року постанови №496 «Про відділення діяльності з транспортування та зберігання (закачування, відбору) газу» ГТС повинна бути виведена зі структури НАК.

2 жовтня НАК «Нафтогаз» створив філію ПАТ «Укртрансгаз» – «Оператор газотранспортної системи України», що є першим кроком на шляху відділення газотранспортної системи.

Однак і тут позиції Кабміну і держпідприємства не співпали.

Згідно з Постановою КМУ №496 від 1 липня 2016 року прописана схема передачі активів підконтрольного «Нафтогазу», «Укртрансгазу» незалежним від нього держкомпаніям ПАТ «Магістральні газопроводи України» (в його веденні повинна бути передана трубопровідна інфраструктура) і ПАТ «Підземні сховища газу» (передані підземні газосховища). У той час як в «Нафтогазі» запланували передачу цього майна в новостворену філію «Укртрансгазу» – компанію «Оператор ГТС України».

Виходить, що Кабмін і «Нафтогаз» по-різному бачать майбутнє української ГТС, але в чому полягає ця різниця і чому голова НАКу, який заявляє про зниження ролі ГТС ,так намагається передати її іншій компанії, а не тій, на яку вказує Кабмін?

Можливо справа в тому, яке майбутнє української газотранспортної системи відводять в Європі.

«Забудьте про «Північний потік – 2». Для того, щоб Україна залишалася транзитером газу, необхідно завершити анбандлінг транспортування енергоносіїв. Також потрібно залучити європейських партнерів до управління ГТС, і це дозволить Україні зберегти транзит», – повідомив в ході Українського газового форуму 11 жовтня голова представництва ЄС в Україні Хьюг Мінгареллі.

Єврокомісія прийняла рішення на користь України, здавалося б, пора розплачуватися за допомогу і тут виявляється, що Кабмін, який наполягає на передачі ГТС ПАТ «Магістральні газопроводи України», ще влітку вніс підприємство до переліку об’єктів права державної власності, які не підлягають приватизації. Тобто прихід на нього «європейських партнерів» в такому випадку залишається під питанням.

Чи не за це б’ються тепер уряд на чолі з Володимиром Гройсманом та НАК «Нафтогаз» на чолі з Коболєвим, перетягуючи на себе можливість управління українською ГТС? І чи не намагається голова «Нафтогазу» зберегти можливість кооперування з якимись європейськими партнерами, вперто відмовляючись передавати ГТС України ПАТ «Магістральні газопроводи України»? Або ж просто хоче зберегти для підприємства 90% її прибутку, які дає транзит російського газу.

Поділитися в соц мережах
Залишити коментар

Вибір редакції

Заражений Донбас

Екологічно неблагополучний регіон з початком бойових дій і зовсім перетворився на вируючий казан ...

22/1/2018

Європа стає небезпечною для українських олігархів і їхніх активів

Кінець 2017 - початок 2018 років ознаменувався для декількох великих українських бізнесменів ареш...

19/1/2018

«Агент Лоліта» або хто підбурює президентів України і Грузії

Старий Новий рік в Україні в 2018 році безсумнівно запам'ятається надовго, але аж ніяк не дивною ...

16/1/2018

Баядера – «Національна горілчана компанія» Святослава Нечитайла

Алкогольний бізнес завжди вважався одним з найбільш вигідних в Україні. Правда, що стоїть за міль...

15/1/2018